Сьогодні триває 389-й день триденної спецоперації Росії в Україні. Безсумнівно, кожен із них був переможним для РФ і розгромним для ЗСУ, принаймні, так стверджують щодня з блакитних екранів Соловйов зі Скабєєвою. І у нас немає підстав не вірити цим брехливим і продажним пропагандонам чесним і неупередженим журналістам. Через рік після початку повномасштабного вторгнення необхідно підбити проміжні підсумки й оцінити, яких цілей із поставлених вдалося домогтися Путіну і яких результатів досягти.
Насамперед варто зазначити, що цілі ці постійно змінювалися. Якщо 24 лютого 2022 р. російський диктатор упевнено віщав, що необхідна денацифікація і демілітаризація України, то в міру розвитку подій він стверджував про необхідність захисту народу Донбасу (від кого?), перемогу над НАТО (яке з ним не воює) і навіть збереження російської мови, цінностей, духовності (начебто на них хтось зазіхнув). Аналізувати незв’язну й агресивну маячню Путіна складно, але оцінити результати можливо.
Демілітаризація
Негативний успіх у цьому напрямку очевидний. Якщо до лютого минулого року про українську армію мало хто знав, а рівень озброєння був далекий від сучасного, то тепер про міць ЗСУ чув весь світ. Наразі українські військові мають можливість навчатись на полігонах і базах західних партнерів, у країну поставляються сучасні БТР, танки, засоби ППО, ракетні системи і снаряди для них, спорядження тощо.
А ось демілітаризувати власну армію Путіну чудово вдалося. Запаси бомб і ракет витрачаються швидко, а ось для їх поповнення потрібно набагато більше часу. Головний інструмент Росії в цій війні – гарматне м’ясо теж не нескінченний ресурс.
Денацифікація
Можливо, на тимчасово окупованих територіях, колаборантам і переведеним з РФ чиновникам вдалося створити атмосферу страху і гноблення, в якій людина не може вибирати, якою мовою говорити. Мова і культура має бути тільки одна – російська, бо тільки вона є великою і транслює правильні цінності.
В Україні з початком війни намітилася абсолютно протилежна тенденція. Люди, які раніше говорили російською, тепер переходять на українську. На неї переводяться школи, які раніше викладали російську, сфера обслуговування і навіть інтернет-середовище. Усе це відбувається не примусово, а за бажанням самих українців, які не хочуть мати нічого спільного з «русским миром». Тож у графі «дерусифікація» Путін також може поставити галочку, негативний результат досягнуто.
Руйнування інфраструктури України
У якийсь момент втомленому від поразок на фронті агресору здалося, що легше буде воювати з мирним населенням. Тому починаючи з середини жовтня минулого року його армія почала завдавати масованих ракетних ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури. Нова мета полягала в тому, щоб позбавити українців електро-, водопостачання та опалення взимку, перетворивши їхні будинки на бетонні короби, непридатні для житла. У результаті, на думку диктатора, населення повинно було зненавидіти свій уряд, вийти на мітинги і запросити миру у великої і могутньої Росії.
Це був складний для населення період, проте на початку весни весь світ бачить, що українці вистояли, стали сильнішими і впевненішими у своїй перемозі.
Енергетична облога Європи
Ще один грамотно продуманий безглуздий план кремлівського карлика. Після заморозки «Північного потоку-2» і пошкодження «Північного потоку», розриву більшості домовленостей щодо поставок нафти і газу в ЄС Путін був упевнений у тому, що Європа не зможе прожити без російських природних ресурсів. При цьому у нього дуже добре виходило переконувати в цьому своїх західних партнерів. Енергетичний шантаж мав змусити країни ЄС відмовитися від підтримки України перед настанням холодної і смертоносної зими.
За підсумком ми бачимо, що європейці пережили опалювальний сезон, не помітивши дефіциту продуктів першої необхідності, стрімкого зростання цін, холоду в оселях і смерті від обмороження своїх сусідів. Чому не помітили? Мабуть, тому що цього не було.
Залишається тільки поспівчувати росіянам, які живуть далеко від Москви або Пітера. Адже у них як не було, так і немає (і не передбачається) газового опалення, водопроводу і каналізації в старих дерев’яних будинках. Зате, слава Богу, є телевізор, з екрана якого їм обов’язково розкажуть про те, як погано живеться в злиденній Європі, що замерзає.
Штучне створення зернового голоду
Ще один важіль тиску, який у відчаї вирішив використати диктатор із бункера. Історія із зерновими угодами тягнеться з 22 липня 2022 р., коли було укладено першу з них. Відтоді Росія вже неодноразово анонсувала вихід із них, тимчасове призупинення, запровадження додаткових умов, відмову від продовження та інші істеричні метання. Кожен такий вчинок не зміцнює авторитет РФ у світі, як думає Путін, а ще раз підтверджує, що з країною-терористом неможливо домовитися, і можна розмовляти тільки з позиції сили.
Невтішні підсумки
За результатами СВО в Україні Росія отримала:
- різке зниження авторитету в усьому світі;
- десятки тисяч (якщо не сотні) загиблих, поранених і зниклих безвісти військовослужбовців;
- розірвання вигідних контрактів на постачання енергоресурсів;
- відхід із країни іноземних компаній, які постачали товари і комплектуючі для промисловості, сфери послуг і ринка споживчих товарів;
- кілька пакетів санкцій, що спровокували падіння економічних показників і зниження рівня життя населення;
- непідйомні витрати на ведення війни.
Як вишенька на торті «досягнень» красується ордер на арешт самого диктатора, виданий 17 березня Міжнародним судом у Гаазі. Путін звинувачується у військовому злочині – незаконному вивезенні дітей з окупованих українських територій. Що ж вперед до «великої перемоги». Якщо як сказав кремлівський диктатор, «мы еще не начинали», то страшно уявити, що чекає на Росію далі…
