0

Жуков

Головний мародер Другої світової війни

“Товариш Жуков, під час перебування Головкомом групи Радянських окупаційних військ у Німеччині, допустив вчинки, що ганьблять високе звання члена ВКП(б) і честь командира Радянської армії. Будучи повністю забезпеченим з боку держави усім необхідним, товариш Жуков, зловживаючи своїм службовим становищем, встав на шлях мародерства, зайнявшись присвоєнням і вивозом з Німеччини для особистих потреб великої кількості різноманітних цінностей.
З цією метою т. Жуков, дав волю нестримному потягу до користолюбства, використовував своїх підлеглих, які, догоджаючи йому, йшли на явні злочини, забирали картини та інші цінні речі у палацах та особняках, зламали сейф в ювелірному магазині у місті Лодзі, вилучивши цінності, які знаходились у ньому і т.д.” (з Постанови Політбюро ЦК ВКП(б) «Про товариша Жукова Г.К., Маршала Радянського Союзу» від 20 січня 1948 р.)

Смак перемоги

Наприкінці Другої світової війни та одразу після перемоги радянські генерали та інше високе начальство розгулялися по повній. Вони вивозили з Німеччини “трофейне” майно вагонами і навіть ешелонами. Масштаби генеральського мародерства були колосальними і швидко стали відомі органам держбезпеки. За особистою вказівкою Сталіна почалося кількарічне розслідування зловживань серед генералітету, яке відоме як “Трофейна справа”. Фігурантами у справі проходили 11 генералів і лише один маршал – Георгій Жуков. Про мародерство “легендарного маршала” тоді ходили легенди, а нині вже достатньо документальних підтверджень. Ось деякі з них.
23 серпня 1946 року заступник міністра збройних сил СРСР Булганін поінформував Сталіна, що на митниці поблизу Ковеля затримано сім вагонів, в яких знаходилось 85 ящиків з меблями. При перевірці документів з’ясувалось, що меблі належать маршалу Жукову.

Обшук

У січні 1948 року працівники держбезпеки негласно обшукали квартиру і дачу Жукова: У секретній доповіді про результати обшуків міністр державної безпеки Абакумов, резюмував: “В результаті обшуку виявлено, що дві кімнати дачі перетворені на склад, де зберігається величезна кількість різноманітних товарів і цінностей… Заслуговує на увагу заява працівників, які проводили обшук, про те, що дача Жукова є, по суті, антикварним магазином або музеєм, обвішаним усередині різними дорогими художніми картинами, причому їх так багато, що чотири картини висять навіть на кухні. Справа дійшла до того, що в спальні Жукова над ліжком висить величезна картина із зображенням двох оголених жінок. Є настільки цінні картини, які ніяк не підходять для квартири, а мають бути передані до державного фонду та перебувати у музеї….”.
У квартирі Жукова слідчі також шукали чемодан з дорогоцінностями, але не виявили його, бо, як з’ясувалося, дружина маршала постійно возила його з собою.
У згаданій на початку постанові ЦК ВКП (б) від 20 січня 1948 року було перераховано лише частину награбованого маршалом: ”Жуковим було присвоєно до 70 цінних золотих предметів (кулони і каблучки з дорогоцінним камінням, годинники, сережки з діамантами, браслети, брошки і т.д.), до 740 предметів столового срібла і срібного посуду і ще до 30 кілограмів різних срібних виробів, до 50 дорогих килимів і гобеленів, понад 60 картин, що становлять велику художню цінність, близько 3700 метрів шовку, вовни, парчі, оксамиту та інших тканин, понад 320 шкурок цінних хутр і т.д.”

Герой

У радянській та нинішній російській військовій міфології маршал Жуков — один із найвидатніших героїв. Тому путінські мародери, які прийшли в Україну, справжні спадкоємці головного мародера Другої світової війни — маршала Жукова. Водночас “Трофейна справа” – яскравий приклад корумпованості радянських воєначальників, яку також успадкували нинішні путінські генерали.

Visa

Архивариус

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.