“Дорогой друг” – саме з цього звернення розпочав зустріч кремлівський диктатор Путін із головою КНР Сі Цзіньпіном. Візит очільника Китаю до Москви тривав 3 дні з 20 до 22 березня 2023 року, протягом яких були проведені як закриті від очей журналістів зустрічі, так і відкриті переговори. Їхнім результатом стало підписання якихось малозначущих документів із довгими назвами, суть яких зводиться до продовження співпраці, взаємної зацікавленості сторін, плідної дружби і т.д і т.п.
Російські пропагандисти відразу ж почали сурмити на державних телевізійних і в Telegram-каналах про великий і доленосний союз двох великих держав. Цей альянс, неодмінно, поставить весь світ на коліна, забезпечить “друзям навіки” світове панування і шлях до зірок. У баченні російських ЗМІ Китай просто зобов’язаний забезпечити всіляку підтримку РФ у вигляді обходу санкцій і постачання озброєння.
Але чи насправді так пречудово складаються обставини для країни-терориста?
Реальна ситуація
Якщо порівнювати Росію (друга навіки) і країни Заходу (непримиренних опонентів) з точки зору економічної вигоди, то співвідношення обсягів товарообігу буде далеко не на користь РФ. Минулого року воно становило $190 млрд проти $1,6 трлн. Тож втрачати найбільших стратегічних партнерів (США та ЄС) і ризикувати потраплянням під санкції через підтримку агресора із сумнівною репутацією і туманним майбутнім Китай навряд чи буде.
Співпраця із Заходом зараз як ніколи важлива для Піднебесної, оскільки за останній рік економічна ситуація в країні дещо погіршилася. Приріст ВВП торік становив лише 3% замість прогнозованих 5,5%, що можна порівняти з показниками далекого 1976 р. Спад спостерігається на тлі обмежень, пов’язаних із пандемією, а також уповільненням зростання ринку нерухомості. Для чого ж тоді Сі Цзіньпін продовжує “загравати” з Путіним?
Насамперед це підвищує його значущість на світовій арені, що стало особливо помітно після візитів Макрона та Урсули фон дер Ляєн до Пекіна на початку квітня. “Холодний душ” – так назвали результати переговорів журналісти. Усі спроби європейських політиків закликати Сі до діалогу на тему війни в Україні зустріли повний ігнор з боку китайського лідера.
Однак йому не може не лестити той факт, що саме він може зараз вплинути на Путіна і на перебіг війни загалом. Саме до нього, а не до Кремля звертаються перші світові політики у спробі налагодити контакт. Таким чином, кремлівський сиделець ще більше відходить на другий план, сам того не усвідомлюючи.
Подвійна залежність
Ті ж російські пропагандисти бурхливо радіють з того, що в них є економічний партнер, який здатний повністю замінити країни Заходу, що стали “недружніми”. За минулий рік товарообіг між країнами зріс приблизно на третину, цього року планується нарощування співпраці. Зокрема, на останній зустрічі Пу і Сі обговорювали проєкт будівництва газопроводу “Сила Сибіру-2” і плани збільшення експорту зерна і м’яса з РФ до КНР. По суті Росія стає сировинним придатком Піднебесної, надаючи їй за зниженими цінами нафту, газ, ліс, с/г продукцію тощо.
Натомість Китай формує іншу залежність від постачання товарів споживчого попиту, машинобудівної та IT-галузі. З 14 автомобільних компаній, що залишилися в РФ після початку вторгнення в Україну, 11 китайські. Частка їхніх смартфонів на російському ринку становить 75%, ноутбуків – 40%, будівельної техніки – 70%. І це всього за рік ізоляції Росії від Заходу. Тенденція, що намітилася, неухильно зростатиме, збільшуючи ступінь залежності.
Уже на цьому етапі співпраці очевидно, хто є молодшим партнером. Тому офіційний представник КНР у ЄС Фу Цун може дозволити собі заявити, що “безграничная дружба” – це всього лише риторика.
Сі веде свою гру і поки на голову переграє Пу, який зробив занадто високі ставки на Піднебесну. При цьому кремлівський рашист, який так любить підводити історичні викладки під свої дії, необачно забуває, що до 1860 року сьогоднішні Хабаровський і Приморський край, Амурська область і Єврейська АО належали Китаю.
Однак не один Путін вміє користуватися історією на догоду своїм імперським устремлінням. Можливо, Сі просто вичікує зручного моменту на тлі неминучого ослаблення Росії…
