Та частина українців, яка виросла за часів Радянського Союзу, або принаймні зачепила цей період першим десятиліттям свого життя, пам’ятає, наскільки сильна пропаганда була тоді. По-перше, населенню насаджувалася повага та любов до великої величезної батьківщини – найкращої країни у всьому світі, «где так вольно дышит человек». По-друге, поширювався ірраціональний страх щодо колективного Заходу, який у будь-який момент може напасти та знищити СРСР. І все тому, що «загнивающий мир нам завидует».
Після закінчення Холодної війни та краху «нерушимого» потреба в такій пропаганді тимчасово зникла. Поки до влади знову не прийшли люди, керовані божевільними, середньовічними, імперськими амбіціями та бажаннями розширити території, захопивши незалежні держави.
Особливості сучасної російської пропаганди
На відміну від радянської, яка також не відрізнялася бездоганною логікою, сучасна пропаганда ще більш безглузда, заплутана і хибна. Створюючи тиск на російське суспільство протягом багатьох років, вона змогла перетворити звичайного громадянина на слухняну ляльку з відсутністю зачатків аналітичного мислення.
Як результат стало можливим сформувати і постійно поповнювати «вторую армию мира» свіжим гарматним м’ясом, готовим до вбивства вигаданих укронацистів і до смерті за примарні незрозумілі ідеї. Сучасна російська пропаганда – це жахлива суміш радянських цінностей, православних «скрепов» та капіталістичних ідей.
З одного боку, кожен росіянин повинен бути вірним рабом кремлівських господ сином і піти на смерть по першій вимозі, бажано добровольцем. Пропагандисти не марно вкладають у голови своїх слухачів, що померти за вітчизну почесно і гідно поваги. З іншого боку, прищеплюється установка, що батьківщина нічого не зобов’язана своїм «дітям»: ні гідної освіти, ні належної медичної допомоги, ні високого рівня життя.
Якщо дитина хвора, для лікування кошти збираються через благодійні фонди. Якщо в -40 С не має опалення у квартирі, комунальники також не зможуть допомогти. У нас капіталізм, тому кожен повинен вирішувати свої проблеми самостійно. Як назвати систему, що існує у РФ: радянський капіталізм чи фашизм стосовно свого народу? Складно сказати.
Однак обдурений і взагалі припинивший думати росіянин, здається, щасливий, коли дивиться на фейкові кадри «замерзання Європи», що транслюються з телевізора. Для повного щастя залишається лише кинути поліно у руську піч, щоб в хатині стало хоч трохи тепліше. Сила пропаганди Кремля справді вражає.
А як щодо ядерної булави?
Що можна сказати про військову силу «второй армии мира»? За останній рік вона показала себе у всій сумній реальності. Застаріла зброя, корупція, набір новобранців з числа в’язнів колоній, десятки тисяч загиблих мобілізованих, терор «звільненого» населення на окупованих територіях. Однак у Кремля лишається головна страшилка, якою він погрожує, хоча і не так успішно, як раніше, щоб шантажувати цивілізований світ. Це ядерна зброя.
Перш ніж почати боятися, варто проаналізувати ситуацію, яка розвивалася у РФ після краху СРСР. В часи його існування військову міць підтримували колосальні інвестиції у ВПК. Після розвалу імперії про військові потреби на деякий час забули. На початку 2000-х Путін вирішив відновити колишню могутність, але не враховував одного факту: все, що можна було вкрасти, вже переведено у долари, євро, фунти і покладено на рахунки іноземних банків.
«Братки» з 90-х стали бізнесменами та політиками, була створена нова еліта, якій не має діла до військової сили «великої держави». Як результат у Росії на своїй території є ядерні боєголовки та ракети, які не отримували належного обслуговування протягом десятиліть.
Якщо ви регулярно не очищаєте і не змащуєте звичайний пістолет, він з часом заіржавіє. Тож важко уявити, що відбувається зараз з ядерним потенціалом. Зрештою, іржа – не основна проблема. Наприклад, заряди плутонію мають обмежений термін зберігання, оскільки цей елемент має відносно невеликий період напіврозпаду. Уранові боєголовки служать довше, але чи були створені оптимальні умови зберігання для них весь цей час?
Навіть якщо «високоточні та суперсучасні» російські ракети не можуть влучити у військові стратегічні об’єкти й знищують житлові будівлі, дитячі майданчики, лікарні та супермаркети, то чого очікувати від ядерних боєголовок, які зберігалися «в закормах родины» протягом півстоліття? Чи може ядерна булава є палицею на два кінці, яка вдарить насамперед по країні-агресору у разі її використання?
Підсумовуючи вищесказане: за останній рік Росія змогла показати свою силу та міць лише в одному напрямку – у промиванні мізків власного народу через пропаганду. Її мета – створення біомаси, готової слугувати гарматним м’ясом на фронтах України. І це остання мета, яку зможе досягнути по суті слабка і непідготовлена до повноцінної війни, країна-агресор.
