0

Лист з оккупації. Херсон.

Уявити, що це все реально зараз відбувається, мені страшно і важко….
Ми тримаємося щосили. Відчувається, що вони бояться. Дуже бояться. Вони можуть зупинити на вулиці будь-яку людину і змусити повторити кілька разів, що вони великі, що вони сильні і ми хочемо жити з ними.
Ми опускаємо очі і повторюємо, а в голові крутиться — як же ви, суки, боїтеся, якщо вам, для вашої величі, потрібно, щоб хтось про цю велич повторював. Як ви самі в собі не впевнені.
Це як, статевий акт з імпотентом, якому треба нескінченно повторювати, що він сильний, що в нього все виходить, дуже довго і вперто для нього старатися і при цьому думати, коли ж це болісне знущання, нарешті закінчиться.
Ми повторюємо це для того, щоб зберегти нас усіх. Тому що дуже складно воювати беззбройній людині проти безмозглого тулуба з автоматом.
Тому що потім, коли цю нечисть виженуть із нашої землі, нам треба буде упорядковувати місто. З ким би ми зараз не говорили, у всіх одні слова.
Слова, що у місті запах гнилі. Нам, напевно, потрібно буде дуже багато миючих засобів, щоби просто довго мити тротуари, будинки, і навіть дерева.Тому що все, до чого торкалися ці нелюди, має запах гнилі.
Вчора одна жінка, пенсіонерка, відмовилася повторювати, що вони великі. Три здорові мужики її роздягнули і залишили на вулиці, заборонивши комусь підходити до неї, щоб допомогти.
Три години вона роздягнена стояла на вулиці і тільки голосно говорила:
Не підходьте до мене, мої рідненькі. Не наражайте себе на небезпеку. Будь ласка! У нас ще буде з Вами дуже багато справ… Потім!
І ще. Вони крадуть.
Вони крадуть усе.
Мені навіть складно вигадати, що вони не крадуть.
Ми ніколи не бачили крадіжки у таких масштабах. Починаючи від дитячих іграшок і закінчуючи ящиком овочів, що підгнили.
Вони бояться, бо у місті постійно розклеюють листівки.
Наші листівки із українською символікою.
Ми чекаємо на ЗСУ. І коли вони будуть близько, то херсонці голими руками та зубами розправлятимуться з нечистістю.
Вони це відчувають.
Тож поспішають.
А ми зачекаємо.
Зачекаємо.
Зчепимо зуби, стиснемо кулаки до оніміння в пальцях і чекатимемо. Тому що нам є заради чого чекати.
Щоб було раз і назавжди. І жодного з цієї нечисті не лишилося.
А потім митимемо місто.
Довго.
Передайте всім, що Херсон – це Україна!
І, якщо можете, моліться за нас, називаючи у своїх молитвах усі українські імена. Тому що це наші імена…

Visa

Архивариус

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.