Після закінчення Другої світової війни західне суспільство (сучасні країни ЄС, США, Канада, Японія) остаточно відмовилися від ідей фашизму, що навіювали жах і засуджувалися, та комунізму, що викликали страх. Саме цей період пов’язаний із початком панування особистості, її інтересів, її вибору над суспільними цінностями. Люди прагнули відійти від тоталітарних режимів, створених у Німеччині та СРСР.
На перше місце поступово виходить тотальна емансипація людини, тобто її звільнення від установок, нав’язуваних традиційним суспільством. Вільна особистість сама визначає, як їй жити (у межах закону), і це право їй гарантують демократичні цінності, прийняті соціумом.
Франкфуртська школа та її ідеологія
Паралельно з цим спочатку в Європі, а потім і в США набуває популярності нова течія, створена на базі Інституту соціальних досліджень у Франкфурті-на-Майні. Вона не проповідує марксизм у відкритому вигляді, проте визнає Маркса як одного з ідеологів. Також в основу нової філософії покладені вчення Фрейда і Гегеля.
Основним посилом Франкфуртської школи стала жорстка критика індустріального та бюрократичного суспільства, які фактично зробили людину рабом системи. На думку її засновників, нав’язування споживчих цінностей через засоби масової інформації та сучасну культуру перетворили людину на бездушну машину, якій у підсумку легко нав’язати будь-які ідеї. Завдяки цьому стала можливою поява фашизму, розв’язання жахливої війни, бомбардування атомними бомбами, масова загибель людей у концтаборах.
Вирішенням назрілих проблем стає необхідність відродження справжнього Розуму як противника всього тоталітарного. Акцент у розвитку суспільства має бути зроблений на значущості людського істоти, відмова від будь-якої форми експлуатації. Рушійною революційною силою послідовники Франкфуртської школи вважали не пролетаріат, як марксисти, а інтелігенцію як найбільш освічений пласт суспільства.
Теорії змови
Якщо уважно придивитися до основних тенденцій розвитку західного суспільства, починаючи з кінця 60-х років минулого століття, та їхнього наростання і посилення у XXI столітті, то можна знайти багато спільного з ідеями Франкфуртської школи. Перехід від суспільних інтересів до особистих цінностей зумовив стрімкий розвиток таких напрямів, як ЛГБТ-спільнота, фемінізм, чайлдфрі, затяте обстоювання прав національних і сексуальних меншин, чорношкірих, азіатів, геїв тощо.
На думку консервативно налаштованих верств населення, такий різкий відхід від традиційних сімейних цінностей спрямований на підрив соціальної та культурної складової американського та європейського суспільств. Тепер гасло Маркса і Леніна: «Пролетарії всіх країн об’єднуйтеся!» замінено на рядок із пісні Джона Леннона: «All you need is love».
Однак впровадження таких гуманних ідей несе не меншу загрозу. Культурна революція перевертає уми людей і, зрештою, може стати чинником розвалу західного суспільства. Саме цього і домагаються сучасні комуністи, які проповідують постулати Франкфуртської школи. Зовні вони дуже майстерно маскуються під демократів, що дало їм змогу посісти провідні позиції в політиці, освіті, культурному житті, в органах управління на державному рівні. Їхня підривна діяльність ні в кого не викликає підозри, проте неухильно руйнує створювані сотнями років цінності, устої.
Наскільки обґрунтованою є ця теорія змови, можна буде судити лише з плином часу. Однак прагнути об’єктивно оцінювати те, що відбувається в суспільстві, а не сліпо слідувати за нав’язаними тенденціями – обов’язок кожної розсудливої людини.
