Ласкаво просимо на атракціон небаченого лицемірства та цинізму! Нещодавно в Пітері на Палацовій площі було встановлено інсталяцію, присвячену єднанню міст-побратимів: столиці на Неві та Маріуполя. Два серця: одне більше старшого брата Пітера і друге меншого – вдячного за «визволення» молодшого українського брата, зворушливо злилися в єдине ціле.
Цей символ дружби, любові та підтримки будь-яку адекватну людину вражає ступенем жорстокості, брехні та цинізму. Тут навіть Росія змогла перевершити саму себе, встановивши пам’ятник Маріуполю – місту, що колись процвітало, а тепер стало примарою. Після бомбардувань житлових кварталів, пологових будинків, руйнування Драмтеатру, масового вбивства мирного населення, замкненого в стінах Азовсталі, керівництво РФ вирішило прославити єднання міст-побратимів.
Нехай усі побачать і відчують ступінь подяки нарешті звільнених українських людей, які втратили все: житло, роботу, спокійне життя, а багато хто й найдорожче – близьких людей. Зате тепер вони мають «руский мир», ось чим можна пишатися, дивлячись на пам’ятник із двома серцями. До такого лицемірства не дійшов навіть Гітлер.
Однак радість від милування прекрасною інсталяцією виявилася недовгою. Не минуло й тижня, як на пам’ятнику з’явився фарбовий напис: Ви розбомбили його. Вбивці. Іуди. За результатами проведеного слідства було з’ясовано, що «жахливий акт вандалізму» – справа рук пітерської школярки. По цій справі вже складено протокол про дискредитацію російської армії. 11-класниця зараз знаходиться вдома, про запобіжні заходи поки нічого невідомо. Інсталяцію демонтували та відправили на відновлення.
У цій ситуації тішить інше. Навіть попри добре організовану пропаганду, уроки «про головне» у школах, масове залякування, заборони тощо, є у Росії люди, які розуміють, що відбувається, бачать справжню суть речей. Значить, не всі очі можна заплющити і не всі мізки промити. Є надія, хоч і крихітна, на те, що росіяни прозріють і усвідомлять, яке беззаконня творять їхні лідери.
І краще, щоб це усвідомлення сталося до того, як війна буде програна, щоб подібно до народу Німеччини гірко не жалкувати про скоєне, відчуваючи провину протягом кількох десятиліть.