Минулий тиждень став максимально важливим для політичного життя всього світу, оскільки був ознаменований двома зустрічами, підсумки яких цікаві кожному. В один день 21 грудня Зеленський приїхав до США для зустрічі з Байденом і Конгресом, Медведєв відвідав Китай для передачі офіційного листа від Путіна Сі Сзіньпіну.
Чим зустрічали лідера України: овації, підтримка, допомога
Для українського президента ця поїздка стала першим виїздом за кордон із початку повномасштабного вторгнення РФ. Логічно, що її метою стали саме США як головний стратегічний партнер, який надає значну фінансову підтримку та військову допомогу. Виступ Зеленського зустріли у Конгресі бурхливими оваціями.
За останні місяці ця людина стала відома усьому світу як сильний і мужній лідер країни, яка веде нерівну по силам війну з агресором. Тому було очікувано, що український президент проситиме більше допомоги з огляду на те, що його народ та його країна виступають силою, яка стримує наступ рашизму на Європу.
За підсумками поїздки Зеленський отримав 1,85 млрд. воєнної допомоги, у т.ч. американську систему ППО Patriot. Очевидно, що цієї допомоги недостатньо для повноцінної військової відповіді РФ, проте це вже позитивне зрушення щодо отримання підтримки від західних партнерів. Загалом підсумки зустрічей на найвищому рівні для лідера України можна вважати позитивними, оскільки їх оцінив Путін.
У своєму виступі він зазначив, що з боку США така допомога – це неправильне рішення, яке веде до затягування воєнного конфлікту. З приводу постачання систем Patriot він заявив, що їх росіяни «пощелкают». Усім відома манера російського президента говорити примовками та веселими прислів’ями про серйозні речі свідчить про його бажання показати росіянам, що насправді ніякої проблеми і не існує, що все гаразд, і країні нічого не загрожує. Для кожної розумної людини це виглядає як жалюгідна спроба виправдатися і зробити гарну міну при поганій грі.
Як ведмідь до панди їздив
Політичною відповіддю на візит Зеленського став приїзд Медведєва до Китаю. Якщо у спілкуванні українського та американського лідерів не залишилося «закадрових» моментів, і підсумки були гранично прозорі, то у випадку поїздки представника РФ до Піднебесної все неясно, хибно і невизначено. Навіть мета візиту є максимально дивною. Це передача листа Сі Сзіньпіну від кремлівського диктатора. Надіслати послання можна було і дипломатичною поштою.
Його зміст залишається таємницею для світової спільноти. Втім, як і заяви китайського лідера, аналітики трактують по-різному. З одного боку, повномасштабну війну він називає «українською кризою», начебто українці самі її створили, а тепер мають вирішити. З іншого боку – закликає сторони бути розумнішими та швидше вирішити існуючі протиріччя шляхом мирних переговорів. А це вже камінь у бік РФ, особливо претензія до Медведєва, який неодноразово виступав з агресивними заявами щодо України і погрожував застосуванням ядерної зброї.
Для РФ співпраця з Китаєм зараз є принципово важливою, оскільки дозволяє уникнути повної економічної та політичної ізоляції. За це Росія готова надавати енергоресурси із значними знижками. Натомість росіяни отримують промислові товари масового споживання досить середньої якості, як свого часу індіанці отримували намиста та інші брязкальця від європейців на етапі освоєння Америки.
Якщо для Росії Китай – важливий стратегічний партнер, для Піднебесної РФ – лише один із напрямів експорту товарів. Сі Сзіньпін боїться зіпсувати відносини із західними розвиненими країнами та потрапити під вторинні санкції. Тому в цій ситуації Медведєва прийняли швидше як васала, ніж як повноцінного партнера і в черговий раз «пожурили» за нестриманість.
Плани на 2023 рік
У будь-якому разі ці політичні зустрічі формують настрій та атмосферу на політичній арені на наступний рік. На тлі того, що Байден загалом підтримує прагнення Зеленського повернути Україну до кордонів 1991 року, Сі Сзіньпін схиляє РФ до мирних переговорів. Очевидно, що у 2023 році очікується новий етап у війні. Україна, яка зміцніла в боротьбі і заручилася підтримкою західних партнерів, зможе впевнено і потужно протистояти агресору.
Говорячи про потенціал РФ, створюється відчуття, що основну ставку вона та її керівництво робить на живу мобілізовану силу, а не на сучасні військові розробки, які раніше так широко рекламувалися усьому світу. У результаті стратегія агресора зводиться рівня 1941 року, коли з криком «Ура!» погано озброєні та напівголодні полки вставали проти танків та артилерії.
Зрозуміло, і цей потенціал не варто недооцінювати. Наступного року Україна і її народ мають виявити чималу мужність, витривалість і терпіння, оскільки кремлівський диктатор не має наміру здаватися, навіть якщо на кону стоять тисячі життів його солдатів.