Щороку 9 травня в Росії широко, з розмахом святкується грандіозна перемога у Великій вітчизняній війні. По всій країні на площах міст розпивають спиртні напої і скачуть «герої», перевдягнені у військову форму. Ті самі, які «могут повторить». Як і що вони можуть, ми спостерігаємо останній рік в Україні: мародерство, вбивства мирного населення, руйнування інфраструктури, ганебні поразки тощо. Але хотілося б навести кілька фактів про велику перемогу 1945 року.
Для початку варто порівняти цифри 26,6 млн і 6,5 млн. Різниця колосальна, особливо якщо йдеться про людські життя. Перша цифра – це втрати у Великій вітчизняній війні Радянського Союзу, друга – Німеччини у Другій світовій. Як же так вийшло, що розгромлена і повністю розбита країна-агресор втратила в рази менше людей? Чому вона змогла відновитися і стати економічно розвиненою державою, а Росія – правонаступник Союзу так і залишилася за рівнем життя населення країною третього світу?
Помилки керівництва СРСР
Насамперед важливо зазначити, що про можливий початок наступу з боку фашистської Німеччини Сталіну доповідали вже з осені 1940 року. Однак генералісимус просто ігнорував ці доповіді, оскільки не вірив у той факт, що Гітлер зважиться на такий зухвалий крок. Крім того, «мудрому» правителю вистачило розуму укласти пакт Молотова-Рібентропа про розподіл Польщі. У результаті це відстрочило початок війни на території СРСР на 2 роки.
Цей час Гітлер використав, щоб переозброїти і підготувати свою армію. Німецькі солдати й офіцери отримали реальний бойовий досвід у Європі, якого не було на той момент у Червоної армії. Захопивши Норвегію, Балкани, Францію, Німеччина отримала доступ до багатих природних ресурсів: нафти, заліза, бокситів, що дозволило підняти на новий рівень військове виробництво.
Звичайно ж, радянське керівництво розуміло, що рано чи пізно війна буде. Однак вона бачилася на території Європи, аж ніяк не СРСР. Саме тому стягнуті до кордонів війська та озброєння були знищені або взяті в оточення вермахтом у перші місяці (якщо не тижні) війни. Керівництво Союзу планувало переможно наступати, але не захищатися, тому ні біля кордонів, ні в тилу не було зведено оборонних укріплень. Зокрема це дозволило німецькій армії практично безперешкодно дійти до Москви, за 300 км від якої вермахт нарешті вдалося зупинити.
Окремо необхідно відзначити рівень підготовки радянських офіцерів, який був вкрай низький. На військових керівних посадах здебільшого перебували недосвідчені новачки. Куди ж поділися кваліфіковані, компетентні воєначальники? Були розстріляні або відбували термін ГУЛАГу. Репресії 1937-38 рр., які організував параноїк Сталін, фактично обезголовили Червону армію, забравши близько 70% офіцерського складу.
«Мы за ценой не постоим»
Цей рядок із патріотичної радянської пісні якнайкраще відображає становище на фронті. Стрімкий наступ Німеччини став нищівним для радянських військ, озброєння, економіки. Фактично регулярна армія була знищена вермахтом до кінця 1941 року. У 1942 почалася загальна мобілізація, перевезені в тил заводи почали масовий випуск снарядів, зброї, техніки. Але цього було недостатньо.
У результаті відмінно підготовленим й екіпірованим німцями, які воювали сучасними танками, літаками, артилерією, протистояли нашвидкуруч навчені новобранці. Погано озброєна і без належної вогневої підтримки піхота вирушала в атаку за наказом командира. Сотні й тисячі бійців із цих атак не поверталися.
Втім, у Росії нічого не змінилося і зараз. Крім як воювати гарматним м’ясом тамтешні воєначальники нічого й не вміють.
Перемога одна на всіх
В останні десятиліття Росія щосили прагне «привласнити» перемогу собі, наголошуючи на тому, що її здобули росіяни під керівництвом мудрих полководців і товариша Сталіна. Однак нові покоління не повинні забувати про те, що у Великій вітчизняній війні пліч-о-пліч воювали не тільки російські люди, а й українці, білоруси, грузини, азербайджанці, вірмени, таджики, татари, узбеки, осетини, молдовани та багато інших народів.
Вони самовіддано, героїчно боролися зі спільним ворогом на фронті, в тилу і в окупації. Перемога в цій війні дійсно Велика, але здобута вона не завдяки, а всупереч державі, яка від самого початку створила всі умови, щоб зробити її максимально недосяжною.
Переміг радянський народ ціною мільйонів своїх життів. Ця перемога не належить Росії, вона спільна.
