Потужний вибух пролунав у Дніпрі 14 січня приблизно о 15:40. Результатом влучення стало обвалення одного з під’їздів житлового багатоповерхового будинку у спальному районі міста. Рятувальні роботи ведуться вже третій день, але під уламками, ймовірно, залишаються 35 осіб. Наразі кількість поранених досягла 75 осіб, загиблих – 35, серед них 2 дитини.
За сухими, лаконічними фактами хроніки війни ховаються біль, жах, розпач та непоправність втрати тих, для кого у цей день життя розділилося на до та після. Для когось воно зупинилось взагалі. За останні місяці українці звикли до обстрілів, прильотів, вибухів, вони стали частиною повсякденного життя. Однак одне діло, коли руйнуються об’єкти інфраструктури, які можна відновити, зовсім інше – коли гинуть мирні люди, життя яких повернути неможливо. До трагедії прикута пильна увага, адже кожен у цей день відчув повною мірою, що може опинитися на місці загиблих та тих, хто залишився під завалами або втратив домівку.
Проте на тлі скорботи одних підняли голову інші. Ті, кому «не все так одозначно». Хвиля хейту та цинізму піднялася ближче до вечора, коли радник офісу Президента України Олексій Арестович у прямому ефірі на одному з YouTube-каналів сказав, що вибух житлового будинку у Дніпрі – результат роботи українського ППО. У його заяві прозвучали фрази «можливо» та «треба ще довго розбиратися». Але їх, зрозуміло, не почули російські пропагандисти, які вхопилися за ці слова з шакалячою чіпкістю.
Ще до закінчення ефіру всі проросійські Telegram-канали вже рясніли заголовками про те, що Арестович однозначно заявив, що в загибелі мирних людей винні ЗСУ. Плескаючи в долоні і підвиваючи від радості, вони писали, що Україна знову бомбардує сама себе, що Росія тут взагалі ні до чого, крім того, що вона прийшла звільняти український народ від бандерівців.
Незабаром Арестович виступив із виправданнями та вибаченнями, але його ніхто вже не слухав. Речник української ППО зробив заяву: до житлового будинку потрапила російська ракета X-22, випущена з винищувача Ту-22М3 у районі Курська.
Але зерно сумніву вже впало в ґрунт, і він, на жаль, виявився благодатним. Не дивно, що фейкову новину почали активно розповсюджувати російські ЗМІ. Тактику лицемірства, цинізму та перекручування фактів вони використовували ще задовго до початку війни. На цьому будується кремлівська пропаганда. Дивним і неприємним є те, що у вину ЗСУ повірили багато українців, які своїми висловлюваннями в соцмережах спробували перекласти відповідальність за трагедію на українських воїнів.
У ситуації, що склалася, хочеться відзначити такі незаперечні факти:
а) якщо проаналізувати озброєння РФ натепер, то удару подібної сили могла завдати лише ракета X-22, названа ще винищувачем авіаносців. Можливо, її метою був об’єкт інфраструктури, але точність ударів цього снаряда може змінюватись у діапазоні кілька сотень метрів;
б) на озброєнні ППО України нині не стоять установки, здатні збити X-22, що підтверджує досвід минулих ракетних ударів із боку країни-терориста;
в) мешканці довколишніх районів Дніпра чули лише один дуже потужний вибух. Це свідчить про те, що роботи ППО не було, вибухнув смертоносний ракетний снаряд;
г) найголовніше. Навіть якщо не брати до уваги очевидні факти та припустити найгірший варіант розвитку подій, необхідно дивитися в корінь зла. Це Росія веде війну з Україною. Це її ракети летять на наші мирні міста, сіючи біль та руйнування. І це змушує ППО України захищати свою країну та народ у міру можливості за наявності явно недостатнього озброєння та оснащення.
Поки на території України триває повномасштабна війна, кожен із її громадян має розуміти, хто наш справжній ворог, і проти кого ми маємо направити всі свої сили, ресурси та можливості. Досі сила українців була зумовлена передусім єдністю, яку нам життєво необхідно зберегти, не піддаючись на хитрощі російської пропаганди. Не можна дозволити їй впливати на нашу свідомість і промити нам мізки, як це було зроблено з людьми, які живуть у Росії.
Наш ворог брехливий, жорстокий, дволичний і нелюдський. Про це не варто забувати. Слава Україні!
