Понад 30 років тому 12 грудня 1991 року було підписано Біловезьку угоду, за якою СРСР перестав існувати як держава. Кожна з республік, що стала окремою незалежною країною, пішла своїм шляхом розвитку, для деяких, наприклад, Росії, цей він став шляхом деградації.
Можливо, тому росіяни так хочуть повернути «великий і могутній», а разом з ним і блага, які він давав. Згідно із соціологічним опитуванням, проведеним у 2020 році незалежною організацією «Левада-центр» 75% громадян РФ вважають, що період існування Радянського Союзу був найкращим в історії країни. Це означає, що його підтримують навіть молоді люди, які при ньому не жили, а тільки чули з розповідей батьків. Але чи так щасливо і безтурботно жилося за розвиненого соціалізму, як нам малюють люди, які застали його?
Товари споживчого попиту
Та сама докторська ковбаса по 20 копійок і пломбір по 5 чомусь здаються нашим батькам і дідам ідеалом, який ми втратили. В реальності все було гранично погано. Орієнтована на військову і важку промисловість економіка відсувала на останній план виробництво меблів, одягу і навіть продуктів харчування.
У результаті повсюдним було явище порожніх полиць у магазинах. Смішно згадати, але по ковбасу, цукерки чи сир із сіл і містечок їздили до Москви, Ленінграду, де годинами стояли в чергах із сотнями таких самих «щасливих громадян великої країни». Модні тоді «стінки», телевізори, люстри, сервізи діставали через знайомих і переплачували за це.
Удача, якщо якусь вазу або парфуми вдавалося привезти з-за кордону. Якість товарів там була на порядок вищою, ніж споживчі характеристики продуктів харчування або одягу, виготовлених за ГОСТом. У людей не було найнеобхіднішого, без чого сучасна людина не може уявити своє життя.
Соцпакет
Ще один привід для гордості тих, хто хоче повернути СРСР – це безкоштовна медицина, освіта і житло. Так, медичні послуги надавали безплатно, але з величезними чергами в поліклініках, з байдужим ставленням до пацієнтів з боку медичного персоналу. Ліки необхідно було купувати в аптеках за свої гроші, як і зараз, тільки дістати їх, так само як і ковбасу, було складно.
До безкоштовної освіти додавалася обов’язкова участь у рухах жовтенят, піонерів, комсомольців. Відмовитися від цих «почесних» звань було неможливо, держава мала контролювати своїх рабів громадян від народження.
Безкоштовну квартиру також можна було отримати, але спершу відстояти чергу (знову!). Очікування могло тягнутися роками, поки сім’ї проживали в неблагоустроєних комуналках, що часто нагадували бараки. При цьому квартира була «твоєю» лише формально. Насправді приватної власності не було і розпорядитися житлом на свій розсуд (продати, подарувати, обміняти) людина не могла.
Сфера обслуговування
Фраза: «Вас багато, а я одна!» увійшла в історію як символ обслуговування радянських людей у магазинах, кафе, ресторанах тощо. Відкрито хамське ставлення до людей вважалося нормою. Враховуючи, що всі підприємства сфери обслуговування були державними, конкуренції за увагу і прихильність клієнта просто не існувало. Продавці та офіціанти працювали на окладах, тож кожен новий клієнт для них був тягарем, якого треба якнайшвидше позбутися.
Права і свободи
Навіть якщо не розглядати період сталінських репресій і ГУЛАГу, що забрав мільйони життів здебільшого невинних людей, в інші періоди прояви свободи особистості також були заборонені. Держава визначала, де людині працювати, жити, що вдягати, говорити, як поводитися і що думати.
З незгодними боролися спочатку громадським осудом, звільненням з роботи та виключенням з партії. Якщо це не допомагало, у хід йшло примусове лікування в психіатричній клініці або тюремне ув’язнення. Заборонені теми обговорювали напівголосно на кухнях, заборонену літературу потайки передавали з рук у руки.
За кордон могли виїжджати тільки благонадійні громадяни, які пройшли перевірку в КДБ, і тільки в країни соціалістичного табору: Чехословаччину, Польщу, Болгарію, НДР.
Соціальна справедливість
Точніше соціальна нерівність, за якої доступ до благ і привілеїв розподілявся між членами правлячої партійної верхівки. Вони мали необмежену владу, могли карати і милувати. Потрапити в їхнє коло мріяв практично кожен, проте доступ туди був обмежений, оскільки «жирні» посади і місця часто передавалися у спадок дітям и онукам.
Так чим же зумовлена настільки сильна ностальгія за СРСР? Можливо, більшості росіян просто зручно жити в суспільстві, де окрема людина нічого не вирішує. Їй дадуть освіту, роботу, житло, але натомість приречуть на жалюгідне, безпросвітне існування, за якого головною мрією стане чехословацький сервіз. Тому так сильна в країні підтримка (або страх) Путіна, який пропагує радянські цінності.
Саме в такому благодатному ґрунті так легко проросли ідеї підтримки війни в Україні. Адже там вона подається як захист «молодшого брата», який збився з правильного шляху і вирішив піти в Європу. А шлях в українців має бути один – у відреставрований і відновлений Радянський Союз. Тільки у нас, українців, вистачає ґлузду зрозуміти, що це дорога в пекло, а у росіян – ні.
