Питанням про те, чи буде нова хвиля мобілізації у РФ, задаються зараз як військові аналітики, так і звичайні українці, оскільки вона може значно вплинути на хід війни у 2023 році. З одного боку, ми можемо спостерігати, що перша хвиля, на яку командування країни-агресора покладало великі надії, не змогла переламати хід так званої «специальной военной операции». Негативний наступ Росії по всіх напрямках триває. Визволення Херсона сталося вже після мобілізації.
З іншого боку, не маючи особливої переваги щодо сучасного озброєння, Росія традиційно прагне реалізувати стратегію «шапкозакидательства», тобто здолання противника погано навченими та екіпірованими, але численними людськими ресурсами. Про цінність людського життя тут не йдеться. Великі воєначальники говорять про великі цілі «спецоперации», на тлі яких одне життя або тисяча життів мобілізованих виглядають нікчемно та незначуще.
Але таку стратегію не варто недооцінювати, бо навіть добре озброєних та підготовлених українських військових вимотує та морально пригнічує ситуація, коли наступ іде хвиля за хвилею і здається нескінченним.
Передумови до другої хвилі мобілізації у РФ
Щоб зрозуміти, як змінилося ставлення до СВО у Росії, необхідно проаналізувати риторику керівної верхівки та пропаганди протягом 2022 року. Після того, як «блискучий» план 3-10-денного захоплення України з тріском провалився, Путін зайняв дещо відсторонену позицію: відповідальність за невдачі на фронті було покладено на воєначальників. Навіть у ході першої хвилі мобілізації за помилки та недоліки відповідали губернатори на місцях, але ніяк не Путін.
З осені поведінка диктатора починає поступово змінюватись. Він проводить зустріч із солдатськими матерями, де розповідає їм про те, що їхні сини герої, захисники тощо. Багато хто вважає, що відеозапис зустрічі фейковий, але незалежно від цього, він показує, що Путін вирішив показати свою безпосередню причетність та зацікавленість у СВО.
На тлі цього змінюється настрій пропагандистів. У перші дні війни вони в один голос кричали про те, що все закінчиться за кілька днів беззастережною перемогою Росії, оскільки вона володіє «второй армией мира». Ця риторика зберігалася дуже довго, попри постійні поразки та відступи, які подавали зомбованій аудиторії як «жесты доброй воли».
Однак після першої хвилі мобілізації, яка показала нездатність країни надати новобранцю необхідний мінімум: каску, берці, бронежилет, навіть у найзатятіших патріотів виникли питання. Із цього моменту пропаганда починає інтенсивно працювати в іншому напрямку. Ніхто не повинен залишатися стороннім спостерігачем, оскільки йде війна (це слово вимовляється пропагандистами дедалі частіше), і вона потребує участі всіх співвітчизників. Кожен має допомогти чим може, а якщо потрібно, то й віддати життя. Загалом «Вставай страна огромная».
Паралельно з цим протягом року ухвалювалися закони, що сприяли переведенню підприємств на рейки військової промисловості. Вони встановлювали заборону на відмову від держзамовлень та підрядів, можливість роботи понаднормово та в нічний час, якщо цього вимагають потреби військово-промислового комплексу.
Дуже знаковим стало новорічне звернення диктатора – його промова на фоні військовослужбовців. Воно яскраво показує, що тепер СВО – це не рядова, малозначна подія, а головна ідея Росії. В авангарді великої війни Путін, одразу за ним воїни-визволителі. Стати таким героєм – почесна місія кожного росіянина, котрий здатний взяти до рук зброю. Тому оголошення другої хвилі мобілізації, а з ним закриття кордонів та оголошення воєнного стану чекати залишилося зовсім недовго. Можливо, ці новини ми зможемо почути вже у середині-наприкінці січня.
У цій ситуації громадянам РФ хочеться настійно порадити всіляко уникати мобілізації, оскільки СВО – це не розважальна поїздка на стрільбище, а реальна можливість стати добривом для родючого українського чорнозему.
Всім миру у новому році!
